- самовільний
- —————————————————————————————самові́льнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
самовільний — а, е. 1) Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2) Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3) Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь якого зовнішнього… … Український тлумачний словник
самовільний — 1) (який здійснюється без дозволу), самочинний 2) (який чинить на власний розсуд), свавільний 3) (який відбувається, виникає сам по собі, без будь якого зовнішнього втручання), спонтанний … Словник синонімів української мови
самовільність — ності, ж. Властивість за знач. самовільний 2) … Український тлумачний словник
самовільно — Присл. до самовільний 1), 3) … Український тлумачний словник
свавільний — а, е. 1) Який діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовільний. || Власт. такій людині. || Який виражає свавілля. || Здійснюваний без дозволу, на власний розсуд, без достатніх підстав. || Який розвивається, відбувається… … Український тлумачний словник
самоволка — и, ж., розм. Самовільний відхід чи від їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі … Український тлумачний словник
утеча — (вте/ча), і, ж. 1) Швидкий відхід, біг, від їзд і т. ін. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо. 2) Таємний самовільний відхід, від їзд … Український тлумачний словник
самочинний — (який робиться, здійснюється без дозволу, незаконно), самовільний, самоправний … Словник синонімів української мови
Доманёвка — Эта статья содержит незавершённый перевод с украинского языка. Вы можете помочь проекту, переведя её до конца … Википедия
лицар — я, ч. 1) іст. Західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово дворянського стану. || Воїн з важким озброєнням і спорядженням. 2) іст. Вільний козак запорожець, якому властиві козацька доблесть і воєнне мистецтво. 3) перен.… … Український тлумачний словник